2-а хронiкиРозділ 25 |
|
1 |
|
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не з ці́лим серцем. |
|
3 І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька. |
|
4 А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре́“. |
|
5 І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батькі́в, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти́ років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч ви́браного, здатного до війська, хто тримає ра́тище та великого щита́. |
|
6 І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих воякі́в за сотню талантів срібла. |
|
7 І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: „О ца́рю, нехай не вихо́дить з тобою Ізраїлеве ві́йсько, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема. |
|
8 Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“. |
|
9 І сказав Амація до Божого чоловіка: „А що́ робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому ві́йську?“ А Божий чоловік відказав: „Господь може дати тобі більше від цьо́го!“ |
|
10 І відділив Амація їх, те ві́йсько, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запали́вся їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запа́леному гніві. |
|
11 А Амація зміцни́вся, і попровадив свій наро́д, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів, |
|
12 а десять тисяч живих узяли́ Юдині сини до неволі. І привели́ їх на верхі́в'я скелі, і поскида́ли їх з верхі́в'я тієї скелі, — і всі вони позабивалися. |
|
13 А люди того ві́йська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розси́палися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбива́ли з них три тисячі, і пограбували велику здо́бич. |
|
14 І сталося по то́му, як прийшов Амація, побивши едо́млян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклоня́вся, і їм кадив. |
|
15 І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“ |
|
16 І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: „Чи я поставив тебе за царевого дора́дника? Перестань собі, нащо вбивати тебе?“ І перестав той пророк, але сказав: „Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради“. |
|
17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди но, поміряємось!“ |
|
18 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терни́на, що на Лива́ні, послала до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку́ свою́ моєму синові за жінку! Та перейшла польова́ звірина́, що на Ливані, і витоптала ту терни́ну. |
|
19 Ти сказав: Ось побив ти Едома, і підне́сло тебе серце твоє, щоб пиша́тися. Тепер сиди ж у своєму домі. На́що будеш дрочи́тися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?“ |
|
20 Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверта́лися вони до едо́мських богів. |
|
21 І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрі́лися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. |
|
22 І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́. |
|
23 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролі́м в єрусалиському мурі, від Єфремової брами аж до брами Нарі́жної, чотири сотні ліктів. |
|
24 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Божому домі в Овед-Едома, та ска́рби царевого дому, та закла́дників, і вернувся в Самарію. |
|
25 І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. |
|
26 А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. |
|
27 А від ча́су, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там. |
|
28 І пове́зли його на ко́нях, і поховали його з батька́ми його в Давидовому Місті. |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 25 |
|
1 |
|
2 Он делал то, что в глазах ГОСПОДА было праведно, но не был он предан Ему всем сердцем. |
|
3 Когда упрочилась его власть, Амасия казнил слуг, которые убили его отца. |
|
4 Но детей их он не тронул, поступив по заповеди ГОСПОДНЕЙ, записанной в книге Закона Моисеева: «Родителей нельзя предавать смерти за их детей, равно и дети не должны нести наказание за вину родителей. Приговорить человека к смертной казни можно лишь за его собственное преступление». |
|
5 |
|
6 Кроме того, царь нанял за сто талантов серебра сто тысяч храбрых воинов из числа израильтян. |
|
7 Но пришел к нему человек Божий и сказал: «Царь! Не бери с собой в бой израильтян, потому что нет ГОСПОДА у Израиля, нет Его у сынов Ефремовых! |
|
8 Иди сам, действуй, сражайся смело, иначе Бог повергнет тебя пред врагом, потому что только Бог решает — спасти или погубить!» |
|
9 Амасия возразил: «А как же сто талантов, что я потратил на израильское войско?» Человек Божий ответил: «ГОСПОДЬ может даровать тебе гораздо больше!» |
|
10 Тогда Амасия уволил со службы воинов, пришедших к нему из страны Ефрема, позволив им вернуться на свою родину. Те разгневались на Иудею и в негодовании отправились восвояси. |
|
11 |
|
12 Еще десять тысяч человек иудеи взяли в плен. Они привели их на вершину горы и сбросили оттуда, и все пленники разбились насмерть. |
|
13 |
|
14 |
|
15 И ГОСПОДЬ разгневался на Амасию. Он послал к Амасии пророка, чтобы тот сказал царю: «Зачем ты служишь этим богам, которые не смогли спасти от тебя свой народ?» |
|
16 Не успел он договорить, как царь перебил его: «Уж не царским ли советником тебя назначили? Замолчи, иначе поплатишься жизнью!» И пророк замолчал, лишь сказал напоследок: «Знаю, Бог решил погубить тебя, потому ты так и поступаешь и не слушаешь моего совета». |
|
17 |
|
18 Израильский царь Иоас ответил иудейскому царю Амасии так: «Отправил ливанский терновник гонцов к ливанскому кедру: „Выдай свою дочь за моего сына!“ Да только пробежал по нему ливанский дикий зверь — и растоптал терновник. |
|
19 Ты думаешь, что разбил эдомитян, и сердце твое возгордилось. Лучше сидеть дома в почете, чем навлекать на себя беду! И себя погубишь, и всю Иудею!» |
|
20 |
|
21 Иоас, царь израильский, и Амасия, царь Иудеи, сошлись в бою при Бет-Шемеше в Иудее. |
|
22 Иудеи потерпели поражение от израильтян и разбежались по своим шатрам. |
|
23 А самого царя иудейского Амасию, сына Иоаса, внука Иоахаза, пленил в Бет-Шемеше израильский царь Иоас. Потом он привел его в Иерусалим и разрушил городскую стену от Ефремовых ворот и до Угловых ворот протяженностью в четыреста локтей. |
|
24 Он захватил всё серебро, золото и утварь, что хранились в Храме Божьем под охраной Овед-Эдома. Взяв заложников и сокровища дворца, он вернулся в Самарию. |
|
25 |
|
26 Что же до прочих деяний Амасии, то не описаны ли они все от первого до последнего в Книге царей Иудеи и Израиля? |
|
27 Когда Амасия отступил от ГОСПОДА, против него составили заговор в Иерусалиме. Он бежал в Лахиш, но за ним послали убийц, и там его убили. |
|
28 Его тело привезли обратно на конях и похоронили с праотцами в Городе Давидовом. |
2-а хронiкиРозділ 25 |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 25 |
|
1 |
1 |
|
2 І робив він угодне в Господніх оча́х, тільки не з ці́лим серцем. |
2 Он делал то, что в глазах ГОСПОДА было праведно, но не был он предан Ему всем сердцем. |
|
3 І сталося, як зміцнилося царство за ним, то він повбивав своїх рабів, що забили царя свого, його батька. |
3 Когда упрочилась его власть, Амасия казнил слуг, которые убили его отца. |
|
4 А синів їх він не позабивав, як написано в книзі Мойсеєвого Зако́ну, що наказав був Господь, говорячи: „Не помруть батьки за синів, а сини не помруть за батьків, бо кожен за гріх свій помре́“. |
4 Но детей их он не тронул, поступив по заповеди ГОСПОДНЕЙ, записанной в книге Закона Моисеева: «Родителей нельзя предавать смерти за их детей, равно и дети не должны нести наказание за вину родителей. Приговорить человека к смертной казни можно лишь за его собственное преступление». |
|
5 І зібрав Амація Юду, і поставив їх за домом їхніх батькі́в, за тисячниками та за сотниками для всього Юди та Веніямина; і він перелічив їх від віку двадцяти́ років і вище, і знайшов їх три сотні тисяч ви́браного, здатного до війська, хто тримає ра́тище та великого щита́. |
5 |
|
6 І найняв він із Ізраїля сотню тисяч хоробрих воякі́в за сотню талантів срібла. |
6 Кроме того, царь нанял за сто талантов серебра сто тысяч храбрых воинов из числа израильтян. |
|
7 І прийшов до нього Божий чоловік, говорячи: „О ца́рю, нехай не вихо́дить з тобою Ізраїлеве ві́йсько, бо Господь не з Ізраїлем, ні з жодним із синів Єфрема. |
7 Но пришел к нему человек Божий и сказал: «Царь! Не бери с собой в бой израильтян, потому что нет ГОСПОДА у Израиля, нет Его у сынов Ефремовых! |
|
8 Але йди тільки ти, роби, будь відважний на війні! Інакше вчи́нить Бог, що ти спіткне́шся перед ворогом, бо в Бога є сила допомагати, або робити, щоб спіткну́тися“. |
8 Иди сам, действуй, сражайся смело, иначе Бог повергнет тебя пред врагом, потому что только Бог решает — спасти или погубить!» |
|
9 І сказав Амація до Божого чоловіка: „А що́ робити з тією сотнею талантів, що я дав Ізраїлевому ві́йську?“ А Божий чоловік відказав: „Господь може дати тобі більше від цьо́го!“ |
9 Амасия возразил: «А как же сто талантов, что я потратил на израильское войско?» Человек Божий ответил: «ГОСПОДЬ может даровать тебе гораздо больше!» |
|
10 І відділив Амація їх, те ві́йсько, що прийшло з краю Єфремового, щоб ішло на своє місце. І дуже запали́вся їхній гнів на Юду, і вони вернулися на своє місце в запа́леному гніві. |
10 Тогда Амасия уволил со службы воинов, пришедших к нему из страны Ефрема, позволив им вернуться на свою родину. Те разгневались на Иудею и в негодовании отправились восвояси. |
|
11 А Амація зміцни́вся, і попровадив свій наро́д, і пішов до Соляної долини, і побив десять тисяч Сеїрових синів, |
11 |
|
12 а десять тисяч живих узяли́ Юдині сини до неволі. І привели́ їх на верхі́в'я скелі, і поскида́ли їх з верхі́в'я тієї скелі, — і всі вони позабивалися. |
12 Еще десять тысяч человек иудеи взяли в плен. Они привели их на вершину горы и сбросили оттуда, и все пленники разбились насмерть. |
|
13 А люди того ві́йська, що Амація вернув, щоб не йшли з ним на війну, розси́палися по Юдиних містах від Самарії й аж до Бет-Хорону, і повбива́ли з них три тисячі, і пограбували велику здо́бич. |
13 |
|
14 І сталося по то́му, як прийшов Амація, побивши едо́млян, то він приніс богів Сеїрових синів, і поставив їх собі за богів, і перед ними вклоня́вся, і їм кадив. |
14 |
|
15 І запали́вся Господній гнів на Амацію, і Він послав до нього пророка, а той сказав йому́: „На́що ти звертався до богі́в цього народу, богів, що не врятували народу свого від твоєї руки?“ |
15 И ГОСПОДЬ разгневался на Амасию. Он послал к Амасии пророка, чтобы тот сказал царю: «Зачем ты служишь этим богам, которые не смогли спасти от тебя свой народ?» |
|
16 І сталося, як він говорив це до нього, сказав йому цар: „Чи я поставив тебе за царевого дора́дника? Перестань собі, нащо вбивати тебе?“ І перестав той пророк, але сказав: „Я знаю, що Бог постановив погубити тебе, бо зробив ти це, і не слухав моєї поради“. |
16 Не успел он договорить, как царь перебил его: «Уж не царским ли советником тебя назначили? Замолчи, иначе поплатишься жизнью!» И пророк замолчал, лишь сказал напоследок: «Знаю, Бог решил погубить тебя, потому ты так и поступаешь и не слушаешь моего совета». |
|
17 І радився Амація, цар Юдин, і послав до Йоаша, сина Єгоахаза, сина Єгу, Ізраїлевого царя, говорячи: „Іди но, поміряємось!“ |
17 |
|
18 І послав Йоаш, Ізраїлів цар, до Амації, Юдиного царя, говорячи: „Терни́на, що на Лива́ні, послала до кедри́ни, що на Ливані, кажучи: Дай но дочку́ свою́ моєму синові за жінку! Та перейшла польова́ звірина́, що на Ливані, і витоптала ту терни́ну. |
18 Израильский царь Иоас ответил иудейскому царю Амасии так: «Отправил ливанский терновник гонцов к ливанскому кедру: „Выдай свою дочь за моего сына!“ Да только пробежал по нему ливанский дикий зверь — и растоптал терновник. |
|
19 Ти сказав: Ось побив ти Едома, і підне́сло тебе серце твоє, щоб пиша́тися. Тепер сиди ж у своєму домі. На́що будеш дрочи́тися зо злом, і впадеш ти та Юда з тобою?“ |
19 Ты думаешь, что разбил эдомитян, и сердце твое возгордилось. Лучше сидеть дома в почете, чем навлекать на себя беду! И себя погубишь, и всю Иудею!» |
|
20 Та не послухався Амація, бо від Бога було це, щоб віддати їх у руку ворога, бо зверта́лися вони до едо́мських богів. |
20 |
|
21 І вийшов Йоаш, Ізраїлів цар, і зустрі́лися він та Амація, цар Юдин, у Юдиному Бет-Шемеші. |
21 Иоас, царь израильский, и Амасия, царь Иудеи, сошлись в бою при Бет-Шемеше в Иудее. |
|
22 І був побитий Юда перед Ізраїлем, і повтікали кожен до намету свого́. |
22 Иудеи потерпели поражение от израильтян и разбежались по своим шатрам. |
|
23 А Йоаш, цар Ізраїлів, схопи́в Амацію, Юдиного царя, сина Йоаша, сина Єгоахаза, у Бет-Шемеші, і привів його до Єрусалиму, і зробив пролі́м в єрусалиському мурі, від Єфремової брами аж до брами Нарі́жної, чотири сотні ліктів. |
23 А самого царя иудейского Амасию, сына Иоаса, внука Иоахаза, пленил в Бет-Шемеше израильский царь Иоас. Потом он привел его в Иерусалим и разрушил городскую стену от Ефремовых ворот и до Угловых ворот протяженностью в четыреста локтей. |
|
24 І забрав він усе золото й срібло, та ввесь по́суд, що знахо́дився в Божому домі в Овед-Едома, та ска́рби царевого дому, та закла́дників, і вернувся в Самарію. |
24 Он захватил всё серебро, золото и утварь, что хранились в Храме Божьем под охраной Овед-Эдома. Взяв заложников и сокровища дворца, он вернулся в Самарию. |
|
25 І жив Амація, Йоашів син, цар Юдин, по смерті Йоаша, Єгоахазового сина, Ізраїлевого царя, п'ятнадцять літ. |
25 |
|
26 А решта діл Амації, перші та останні, ото вони написані в Книзі Царів Юдиних та Ізраїлевих. |
26 Что же до прочих деяний Амасии, то не описаны ли они все от первого до последнего в Книге царей Иудеи и Израиля? |
|
27 А від ча́су, коли Амація відступив від Господа, то склали на нього змову в Єрусалимі, та він утік до Лахішу. І послали за ним до Лахішу, — і вбили його там. |
27 Когда Амасия отступил от ГОСПОДА, против него составили заговор в Иерусалиме. Он бежал в Лахиш, но за ним послали убийц, и там его убили. |
|
28 І пове́зли його на ко́нях, і поховали його з батька́ми його в Давидовому Місті. |
28 Его тело привезли обратно на конях и похоронили с праотцами в Городе Давидовом. |